Життя комуніста Олександри Деревської (1902 – 1959 р.р.) стало яскравим і незгасним прикладом безмежної материнської відданості благородній справі виховання дітей, яких посиротила Громадянська та Велика Вітчизняна війни.
Першим трьом малюкам вісімнадцятрічна медична сестра одного з військових госпіталів подарувала свої тепло і ласку на початку двадцятих років. І після того її добра і щедра душа не могла пройти повз багатьох дітей, яких доля обділила сімейним затишком і турботою і яких вона зустрічала на своєму шляху.
В драматичні роки Великої Вітчизняної війни повною мірою розкрилися самопожертвування сім’ї Деревських. Вони взяли на виховання в свою, і без того вже численну, але дружну родину сімнадцятеро евакуйованих із блокадного Ленінграда діток, чиї батьки загинули на фронтах, під фашистськими бомбами та снарядами або від голоду. Тут знайшли свою щасливу долю діти росіян, українців, узбеків, євреїв, мордвинів, чувашів, німців та інших представників братніх народів СРСР.
У повоєнні роки Деревські оселилися в місті Ромни на Сумщині. Місцева влада оточила їх увагою і піклуванням, надала в користування просторий будинок з земельною ділянкою, садом та городом. Матеріальну допомогу надавала держава. Радістю для дітей і дорослих став виділений їм вантажний автомобіль. Славетний український поет Павло Тичина , який на той час очолював Міністерство освіти, надіслав сім’ї піаніно, подарував із власного книжкового зібрання хорошу бібліотеку. Шефство над дітьми взяли роменські комсомольці, допомагаючи в такий спосіб вирішувати численні господарські та побутові проблеми.
Олександра Аврамівна не мала вчительської освіти, але володіла тим неоціненним талантом народної педагогіки, з допомогою якої з малих літ кожному в сім’ї прищеплювалися повага до батьків, до старших, один до одного, а ще – любов до праці, почуття відповідальності і колективізму. Всі її вихованці знайшли своє місце в житті і куди б не закидала їх доля, не забувають і понині своєї колишньої рідної домівки по вулиці Інтернаціональній. Кожні п’ять років вони вважають своїм обов’язком збиратися в Ромнах, аби вклонитися маминій могилі, на якій викарбувані святі для них слова «Ти наша совість, наша молитва, мамо».
Подвиг Олександри Деревської, яку ще за життя звали Роменською мадонною, гідно увічнено. Її нагороджено орденом Трудового Червоного прапора, медаллю «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни», Президія Верховної Ради СРСР присвоїла звання «Матері-героїні» (посмертно). Одна з вулиць міста, місцева школа-інтернат для дітей-сиріт носять ім’я О.А.Деревської. Відкриту у Всесвіті малу планету №2400 астрономи Кримської обсерваторії назвали планетою Олександри Деревської. Їй присвятили свої поетичні та прозові твори вітчизняні письменники, а кіномитці – художні і документальні фільми.
У внесеному до парламенту законопроекті народні депутати-комуністи пропонують на державному рівні відзначити 110-річчя з дня народження прославленої матері-героїні, яке виповнюється 23 квітня 2012 року. Доцільно провести з цієї нагоди в місті Ромни урочисте засідання громадськості, на яке запросити дітей, онуків і правнуків О.А.Деревської.
Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади пропонується здійснити широкий комплекс заходів, спрямованих на гідне вшанування материнського подвигу Олександри Деревської.
Одночасно народний депутат України Володимир Даниленко звернувся до Президента країни Віктора Януковича з депутатським запитом, в якому просить на знак високих заслуг О.А.Деревської перед українським народом встановити нову державну нагороду – орден Олександри Деревської, яким відзначати матерів та батьків, котрі гідно продовжують її благородну справу.
Вічно жити вдячній пам’яті нащадків про Роменську мадонну, про її яскравий і немеркнучий подвиг.
Володимир Сіряченко
Загрузка опроса...
